Літери виконані вузькими й витягнутими, хоча потреби економити місце не було, тож така форма письма є свідомим вибором, а не вимушеним. Біля лівого зламу чітко видно, що перед ро стояла вертикальна риска — це може бути йота або ета. У такому разі можливим є читання ἱρά, що є звичайною іонійською формою слова ἱερά («священне, належне святині»), тож позначення сакральної власності є цілком імовірним. Водночас не можна виключати й можливість, що маємо скорочений теонім, наприклад Ἥρα — ім’я богині Гери.

Не можна виключати й те, що це теонім Ἥρα — ім’я богині Гери.

Нарешті, засвідчено й кілька жіночих особових імен на -ηρα: Ἀνθηρά (LGPN V4-1792, IV ст. до н. е., Перинф-Гераклея, Фракія, IG II² 10070 = FRA 6031) та Κλησιθήρα (LGPN V4-30173, IV ст. до н. е., Егі, Македонія (Боттіая), SEG XXXV 807). Однак якби це був власницький напис, ми очікували б родового відмінка, а не називного. Ще три подібні імена засвідчено у пізніший час — у II–III ст. н. е.