Послідовність літер вказує на закінчення іменника в називному відмінку, для якого існує багато можливих відновлень, зокрема назви цивільних або культових посад (θεωροί, ἔφοροι, ὑδροφόροι тощо). Літера ο навряд чи передає ω у такій орфографії раннього IV ст. до н. е., однак можливі й топоніми, наприклад Μεγαροῖ.

Напис розміщено вздовж вінця чаші, тобто у позиції, яка часто використовується для присвятних графіто. Хоча це менш поширений тип напису, називний відмінок імен богів засвідчено на дарах, тому можливим є відновлення як [Διόσκου]ροι. Значення наступної літери — ета (ή) або гета (h) — залишається незрозумілим.